Тема: Хімія та їжа: жири, білки, вуглеводи та вітаміни. Харчові добавки. Хімія та здоровя: лікарські препарати.
а) навчальна: розглянути жири, білки, вуглеводи та вітаміни, харчові добавки, лікарські препарати;
б) розвиваюча: вміння систематизувати й використовувати власні знання, формувати в учнів логічне мислення;
в) виховна: сприяти формуванню наукового мировозору, комунікативної та інформаційної компетентності.
Обладнання та матеріали: рисунок «вітаміни у продуктах харчування».
Базові поняття й терміни; жири, білки, вуглеводи та вітаміни, лікарські препарати, аспірин.
Форми та методи проведення заняття:
а) словесний: розповідь, бесіда;
б) наочний: ілюстрація.
Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та мислення.
Тип уроку: засвоєння нових знань
Міжпредметні звязки: біологія.
Література:
1. Попель П.П., Крикля Л.С., 10 клас: Підручник для загальноосвіт. навч.закл. – Київ: Академія, 2010. – 208 с.
2. Буринська Н.М.,Величко Л.П., 10 клас: Підручник для загальноосвіт. навч.закл. – Київ: Перун, 2004. – 192 с.
План
1.Жири, білки, вуглеводи, вітаміни, як компоненти їжі.
2.Роль жирів, білків, вуглеводів та вітамінів в організмі людини.
3.Синтетичні лікарські препарати (на прикладі аспірину).
4.Щкідливий вплив вживання алкоголю, наркотиків, тютюнопаління.
Структура заняття
І. Організаційний етап
Викладач налаштовує групу на роботу, перевіряє готовність студентів до заняття, відмічає в журналі відсутніх. Студенти готуються до заняття, чергові подають інформацію про відсутніх.
II. Повідомлення теми, мети і завдань заняття
Викладач повідомляє студентам тему, мету та завдання заняття. Студенти записують тему та план заняття в зошити.
III. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності.
Раціональне харчування на етапі життя країни має важливого значення як здоров'ю, але й виживання населення.
Застосовуючи для харчування різноманітні продукти, більшість людності становлять свій раціон випадково, не знаючи правил раціонального харчування. Одні переїдають, інші недоїдають, треті нехтують якістю їжі, четверті приймають їжу безладно, «в процесі лікування».
Правильне раціональне харчування передбачає своєчасне вживання людиною як добре приготовленою смачною їжі, а й що містить оптимальне щодо його життєдіяльності співвідношення необхідних харчових речовин (білків, жирів, вуглеводів, мінеральних речовин, вітамінів, доброякісної води). Недолік кожного харчового речовини в людини впливає стан здоров'я.
Людина потребує у калоріях, а й у наборі конкретних харчових речовин - білків, жирів, вуглеводів, вітамінів, мінеральних речовин, оптимальне співвідношення що у раціоні досягається відповідним добором продуктів.
Потрібно, щоб у раціоні харчування дорослого працездатного населення було співвідношення основних харчових речовин
IV. Вивчення нового матеріалу
1.Жири, білки, вуглеводи, вітаміни, як компоненти їжі.
Білки - ось справжній «будівельний матеріал» для утворення, росту, розвитку і відновлення всіх тканин твого організму. Білки бувають тваринного походження (м’ясо, риба, молочні продукти, яйця) і рослинного (квасоля, горох, гриби). Надходячи в організм з їжею, білки спочатку розщеплюються до амінокислот, яких існує 20, причому 8 з них не синтезуються в організмі й тому дістали назву незамінних. Нестача будь-якої з них призводить до розвитку захворювання.
Вуглеводи - джерело енергії для твого тіла. Їх поділяють на незасвоювані й засвоювані. Перші відомі тобі як «корисні». Це клітковина та рослинні волокна. У великій кількості вони містяться в овочах, зелені, фруктах і ягодах, бобових, крупах (гречана, вівсяна, перлова, ячмінна), хлібі з висівками та виробах із борошна грубого помолу. Засвоювані вуглеводи, тобто «шкідливі», — це звичайний цукор, крохмаль тощо.
Жири бувають тваринного і рослинного походження. Зрозуміло, що перші містяться у вершковому маслі, смальці, жирному м’ясі, усіх сортах ковбас, салі. Так от, саме вони вважаються шкідливими. Чому? Просто холестерин, яким вони багаті, розглядається сьогодні вченими як причина розвитку низки захворювань, зокрема атеросклерозу. Рослинними жирами багаті олія, горіхи, оливки.
Вітаміни незамінні в харчуванні, але не є джерелом енергії. Це своєрідні прискорювачі всіх обмінних процесів. Вони надходять лише з їжею і не синтезуються (за винятком деяких) в організмі. Прийнято поділяти всі вітаміни на водо- (А, D, Е, К) та жиророзчинні (вітаміни групи В, РР, фолієва кислота, вітамін С).
2.Роль жирів, білків, вуглеводів та вітамінів в організмі людини.
Для нормальної життєдіяльності організму людини і доброго засвоєння їжі людський організм повинен одержувати усі поживні речовини у певних співвідношеннях. Наприклад, нормальне співвідношення білків, жирів та вуглеводів має бути 1 : 1,1 :4,1 для молодих чоловіків та жінок, зайнятих розумовою працею, і 1 : 1,3:5 для тих самих людей, якщо вони зайняті важкою фізичною працею. Ці речовини не мають однакової поживної цінності і кожна з них має своє особливе значення для організму.
Білки - належать до життєво необхідних речовин, без яких неможливе життя, ріст і розвиток організму. Вони найважливіші компоненти харчування, що забезпечують пластичні та енергетичні потреби організму.
Білки-це органічні речовини, що складаються з амінокислот, які, поєднуючись між собою в різних композиціях, надають білкам різноманітних властивостей.
Харчова і біологічна цінність білків визначається збалансованістю амінокислот, що входять до їх складу. Різноманітне харчування-найправильніший шлях постачання організму повноцінними білками. Найбільшу біологічну цінність мають білки тваринного походження. Фізіологічними нормами передбачається, що 55 % необхідних білків мають забезпечуватись за рахунок білків тваринного походження.
Теплова обробка прискорює перетравлювання білків. Тривале розварювання, подрібнення, протирання продуктів поліпшує перетравлювання, і засвоювання білків, особливо рослинних. Проте надмірне нагрівання може негативно вплинути на амінокислоти, з яких складаються білки. Потреба в білках для дорослої людини становить у середньому 85- 90 г на день.
Роль жирів у харчуванні визначається їх високою калорійністю і участю в процесах обміну. Жири забезпечують у середньому 33 % добової енергоцінності раціону. З жирами в організм надходять необхідні для життєдіяльності речовини: вітаміни А, О, Е, незамінні жирні кислоти, лецитин.
Жири забезпечують всмоктування з кишечника ряду мінеральних речовин та жиророзчинних вітамінів. Вони поліпшують смак їжі і викликають відчуття ситості. Жири в організмі можуть утворюватися з вуглеводів та білків, але повною мірою ними не заміняються. Слід пам'ятати, що жири легко окислюються на повітрі, під час зберігання на світлі і в теплі, а також у процесі теплової обробки, особливо смаження. У несвіжих і перегрітих жирах руйнуються вітаміни, зменшується вміст незамінних жирних кислот і нагромаджуються шкідливі речовини, що спричиняють подразнення шлунково-кишечного тракту, нирок, порушення обміну речовин. Надмір жирів в їжі погіршує засвоєння білків, кальцію, магнію, підвищує потребу у вітамінах, що забезпечують жировий обмін. Потребу в жирах з урахуванням статі, віку і характеру праці подано в табл. 1. У середньому добова потреба в жирах становить 80-100 г, з яких ЗО% мають забезпечуватись рослинними жирами.
Отже, на частку білків має припадати 11-13%, жирів-33, енергетичної цінності добового раціону з диференціацією по зонах: для південих районів потреба в жирах становить 27-28 °/о, для північних - 38-40.
Вуглеводи є основною частиною харчового раціону. Фізіологічне значення вуглеводів, в основному, обумовлене їх енергетичними властивостями. Вони є головним джерелом енергії організму. У разі всіх видів фізичної праці спостерігається підвищена потреба у вуглеводах. З їжею надходять прості й складні, легкозасвоювані й незасвоювані вуглеводи. Основними простими вуглеводами є глюкоза, галактоза, фруктоза, сахароза, лактоза й мальтоза. Складні вуглеводи — крохмаль, глікоген, клітковина, пектин. Потреба у вуглеводах становить 360-600 г на добу.
Надмірне споживання вуглеводів — поширена причина порушення обміну речовин, що спричиняє розвиток ряду захворювань. У разі раціонального харчування до 30 % вуглеводів їжі здатні переходити в жири. У разі надмірної кількості вуглеводів, особливо легкозасвоюваних, цей відсоток вищий. Вуглеводи містяться головним чином у продуктах рослинного походження. Прості вуглеводи, а також крохмаль і глікоген засвоюються добре. Джерелами глюкози та фруктози є фрукти, ягоди й деякі овочі (наприклад, капуста, морква, огірки, помідори). Глюкоза та фруктоза засвоюються найшвидше і є джерелом енергії для організму й утворення глікогену — резервного вуглеводу в печінці та м’язах. Основним джерелом сахарози є цукор, кондитерські вироби, варення, морозиво, солодкі напої, а також деякі овочі й фрукти. Лактоза міститься в молочних продуктах. Мальтоза — це проміжний продукт розщеплення крохмалю травними ферментами. У вільному стані мальтоза міститься в меду, екстракті із солоду (мальтозній патоці), солодовому молоці, пиві.
Крохмаль становить близько 80 % від усіх вуглеводів у харчуванні людини. Високим умістом крохмалю значною мірою зумовлюється харчова цінність зернових продуктів, бобових і картоплі. Крохмаль у натуральному вигляді, наприклад у киселях, засвоюється дуже швидко. Утруднює засвоєння крохмалю підсмажування круп. У харчових продуктах, крім печінки, дуже мало глікогену — вуглеводу тваринних тканин. Споживання як джерела вуглеводів багатих на крохмаль продуктів, а також овочів і фруктів корисніше, ніж споживання такого рафінованого (очищеного) вуглеводу, як цукор, і продуктів, що містять його. З першою групою продуктів надходять не тільки вуглеводи, а й вітаміни групи В, мінеральні речовини, клітковина, пектини, а цукор являє собою чисту сахарозу без інших поживних речовин.
До незасвоюваних вуглеводів належать клітковина (целюлоза), що утворює оболонки рослинних клітин, та пектини, які зв’язують ці клітини між собою. Ці «баластні речовини» дуже важливі в харчуванні, вони стимулюють рухову діяльність кишечнику, виділення жовчі, створюють відчуття ситості, сприяють виведенню з організму холестерину. Протирання і варіння продуктів зменшують дію клітковини. Джерелами клітковини та пектину є овочі, фрукти, бобові, крупи.
3.Синтетичні лікарські препарати (на прикладі аспірину).
Лікувальні препарати, лікарські засоби, ліки або медикаменти — речовини або суміші речовин, що вживаються для профілактики, діагностики, лікування захворювань, запобігання вагітності, усунення болю. Їх отримують із крові, плазми крові, органів і тканин людини або тварин, рослин, мінералів, шляхом хімічного синтезу або із застосуванням біотехнологій.
Усі сучасні лікарські засоби групуються за такими принципами:
1. Терапевтичне використання (наприклад, препарати для лікування пухлин, зниження артеріального тиску, протимікробні).
2. Фармакологічна дія, тобто ефект, що викликається (вазоділататори — розширювачі судин, спазмолітики — усувають спазм судин, анальгетики — знижують больове подразнення).
3. Хімічна будова (групи лікарських препаратів, схожих за своєю будовою: наприклад, усі саліцилати отримані на основі ацетилсаліцилової кислоти, — аспірин, саліциламід, метилсаліцилат і так далі).
4. Нозологічний принцип (ряд різних ліків, уживаних для лікування суворо певної хвороби (наприклад, засоби для лікування інфаркту міокарда, бронхіальної астми тощо)).
За походженням лікарські засоби поділяються на рослинні, тваринні та синтетичні.
За лікарською формою лікарські препарати класифікуються так:
• тверді лікарські форми: таблетки, драже, гранули, мікрокапсули, порошки, пудри, сухі екстракти, грязьові плівки і т. д.;
• рідкі лікарські форми: настоянки, екстракти, емульсії, соки, сиропи, масла, розчини для ін’єкцій (в ампулах, флаконах, шприц-тюбиках і т. д.);
• м’які лікарські форми: мазі, супозиторії, медичні мила, капсули, гірчичники і т. д.;
• фармацевтичні аерозолі: суспензійні, пінні, клейонко-утворюючі тощо.
Лікарські препарати з рослин можна виготовити самостійно в домашніх умовах: у вигляді соків, відварів, витяжок з коренів, кори, насіння, порошку з висушених частин рослин.
Одним зі здавна відомих лікарських засобів є аспірин, або ацетилсаліцилова кислота.
Ацетилсаліцилова кислота (аспірин) — безбарвні голчасті кристали моноклінної структури. У чистому вигляді не має запаху, але у вологому середовищі (наприклад, у разі контакту з повітрям) набуває запаху оцтової кислоти. Одержують взаємодією оцтового ангідриду й саліцилової кислоти. Уживають як протизапальний, знеболюючий, жарознижувальний засіб.
Історія відкриття аспірину розпочинається ще 2500-3500 років тому. У Давньому Єгипті та Римі були відомі цілющі властивості вербової кори, природного джерела саліцилатів, як жарознижувального й болезаспокійливого засобу. На папірусах, датованих ІІ тисячоліттям до н. е. і знайдених німецьким єгиптологом Георгом Еберсом, серед інших 877 медичних рецептів описані рекомендації щодо використання листя мирту (також містять саліцилову кислоту) у разі ревматичного болю й радикуліту. Близько тисячі років по тому батько медицини Гіппократ у своїх настановах рекомендував використовувати відвар вербової кори в разі лихоманки й пологових мук. У середині ХVШ ст. преподобний Едмунд Стоун, сільський вікарій з Оксфордшира, представив президентові Лондонського королівського товариства звіт про зцілення лихоманки вербовою корою. Часто для знеболювання відвар кори верби застосовували в поєднанні з настоянкою маку (чим не сучасний комбінований препарат). У такому вигляді його використовували аж до середини XIX ст., коли розвиток хімії дозволив розпочати серйозні дослідження складу лікарських засобів з рослинної сировини.
Так, 1828 р. професор хімії Мюнхенського університету Йоганн Бюхнер виділив з кори верби активну субстанцію — гіркий на смак глікозид, названий ним саліцин (від лат. Salix — верба). Речовина справляла жарознижувальну дію й під час гідролізу давала глюкозу й саліциловий спирт.
1829 р. французький аптекар Анрі Леруа провів гідроліз саліцилового спирту. 1838 р. італійський хімік Рафаель Піріа розділив саліцин на дві частини, виявивши, що лікувальні властивості має його кисла складова. По суті, це було перше очищення субстанції для подальшої розробки препарату аспірину.
Аспірин виявляє жарознижувальну, аналгезуючу та протизапальну дію, а також зменшує агрегацію тромбоцитів. Усмоктування ацетилсаліцилової та саліцилової кислот у травному тракті відбувається швидко й повністю. Максимальний рівень концентрації в плазмі крові досягається через 10-20 (кислота ацетилсаліцилова) або 45-120 (загальний рівень саліцилатів) хвилин. Ступінь зв’язування кислот білками плазми залежить від концентрації та становить 49-70 % — для кислоти
Аспірин уживають перорально. Таблетки можна подрібнити перед прийомом або проковтувати цілими, запиваючи рідиною. Одноразова доза для дорослих становить 300-1000 мг. Повторний прийом можливий через 4-8 годин. Максимальна добова доза не має перевищувати 4 г. Найчастіші побічні ефекти — нудота, анорексія, біль в епігастральній ділянці. Можливе передозування.
4.Шкідливий вплив вживання алкоголю, наркотиків, тютюнопаління.
1. Шкідливість куріння. Що таке тютюн? Тютюн — це однорічна рослина з родини пасльонових, висушені листки якої після спеціальної обробки подрібнюють і використовують для куріння. До складу листків тютюну входять такі речовини як нікотин, білки, вуглеводи, органічні кислоти, смоли і ефірні олії. Основна особливість тютюну, завдяки якій він відрізняється від інших рослин родини пасльонових, — вміст нікотину.
Нікотин — одна з найсильніших рослинних отрут, основна складова частина тютюнового диму. У чистому вигляді це безбарвна оліїста рідина неприємного запаху, гірка на смак. Вона добре розчиняється у воді, спирті, ефірі й легко проникає крізь слизові оболонки порожнини рота, носа, бронхів, шлунку.
Смертельна доза нікотину для людини — 50-70 мг (1 мг на кілограм маси тіла). Відомо, що кількість нікотину, який надходить із тютюнового диму в організм, становить приблизно 1/25 вмісту його в тютюні. Важливе значення має те, як часто роблять затяжки під час куріння. Людина дістає смертельну дозу нікотину. Викурюючи 20-25 сигарет на день.
Отруйність нікотину відчув кожний, хто взяв у рот першу в житті сигарету. Ніхто не може докурити першої сигарети до кінця. Цьому заважають запаморочення й нудота, а часом і неприємні відчуття, такі як інтенсивне слиновиділення, шум у голові, головний біль, серцебиття, загальна слабкість, тремтіння рук, блювання, пронос. Поступово організм пристосовується до нікотину і куріння не викликає таких неприємних відчуттів. Хоча отруєння організму триває, але довго воно ніяк не виявляється.
А почати куріння набагато легше, ніж покинути. Отож, краще не починати.
2. Алкоголь і алкоголізм, їх шкідливий вплив. Якщо в людини знижений самоконтроль та недостатній рівень культури, вживання алкогольних напоїв може стати системним, а доза спожитого алкоголю надмірною. Це зумовлює уявні комплекси негативних наслідків. Найтиповіші серед них – формування алкогольної залежності, а далі патологічних змін в усіх органах тіла людини. Це сприяє розвиткові тяжкого і небезпечного захворювання – хронічного алкоголізму. Ця хвороба руйнує особистість, опускає людину на “дно” і призводить до загибелі. Вирватись з цього виру дуже важко. Значно легше в нього не потрапити. І це залежить від самої людини, від її переконань, світогляду. У травній системі алкоголь швидко всмоктується в кров і розноситься до клітин головного мозку. Це проявляється збудженням, радісним настроєм (ейфорією, балакучістю, тощо). Людина втрачає почуття самоконтролю, сорому, стає брутальною і може здійснити такі вчинки, які, перебуваючи у тверезому стані, ніколи не зробила б. Давно помічено, що люди, які мають згубну звичку до спиртного, частіше за інших хворіють на різні застудні хвороби органів дихання, тому, що алкоголь ослаблює опірність організму. Поширена думка про корисність алкоголю як засобу, який підвищує апетит. Дійсно після вживання спиртних напоїв збільшується виділення шлункового соку, і в більшості випадків покращується апетит.
Проте, це може спостерігатися тільки спочатку, поки організм не перевантажений алкогольною отрутою. Системне вживання алкоголю призводить до того, що шлунковий сік, стимульований алкоголем, він подразнює слизову оболонку шлунка і призводить до гастриту. Водночас з розвитком гастриту, порушується функція підшлункової залози, що призводить до панкреатиту. Зловживання алкоголем призводить до виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки, до цирозу печінки та інших захворювань.
Алкоголізм спричиняє розвиток тяжкого і небезпечного захворювання – хронічного алкоголізму. Це, як правило, супроводжується суттєвим фахового і професійного рівня, спотвореним життєвих пріоритетів і орієнтирів, руйнуванням особистості і, врешті – решт, соціальною, духовною і психічною деградацією, яка опускає людину на “дно” суспільства і неминуче призводить до загибелі особи. Близько 5% підлітків які почали вживати алкогольні напої в цьому віці, закінчують життя в наркотичному диспансері, психіатричній лікарні або “на вулиці”. Вирватись з цього виру дуже важко. Значно легше в нього не потрапити. І це залежить від вас, вашої волі, ваших переконань вашого світогляду.
3. Проблема наркоманії. За даними опитувань п’ята частка молодих людей знайомі з дією наркотиків. В місті молоді люди вживають наркотики вдвічі частіше, ніж на селі , при цьому в обох типах поселень зафіксовано збільшення числа молодих людей, що вживають наркотики. Найістотнішими причинами вживання наркотиків є цікавість, бравада, прагнення до незвичайних відчуттів, вплив оточення. При цьому стає очевидним, що цікавість підігрівається більш “досвідченими” товаришами і доповнюється власною самовпевненістю та наївністю початківця. Бажання випробувати незвичайні відчуття, спробувати щось, про що знають інші, підсилюється прагненням бути як усі, не виглядати білою вороною. Сприятливою умовою при цьому є відсутність батьківського контролю за життям і дозвіллям дитини.
Факторний аналіз масивів інформації розкриває структуру причин:
• важлива роль у цьому процесі такої особистісної риси, як конформізм. Він робить молоду людину, з одного боку більш відкритим впливові оточення, з іншого боку – обумовлює некритичне мислення, зайву самовпевненість, браваду, що штовхають його на “героїчні” учинки;
• “неблагополучна обстановка в родині”. Він відбиває негативний вплив на соціальний розвиток і здоров'я дитини таких моментів, як порушені сімейні зв'язки, напружені взаємини дітей з батьками, відсутність батьківського контролю. При цьому найбільш важливим стає відсутність батьківської уваги;
• відбиває потреби молодої людини справитися зі стресом, змінити фізичний стан. При цьому очевидно, що використання наркотиків, як спосіб справитися з навантаженням – є деяка данина молодіжній моді. Так часто молоді люди відповідають, що наркотики допомагають їм підбадьоритися, набути робочого стану, що вживати наркотики – це круто, що наркотики дають змогу мати кайф, зазнати незвичайних відчуттів;
• вплив інформації на ставлення молодих людей до наркотиків. Відсутність знань про наслідки вживання наркотиків, а також перекручені цінності і пріоритети стають благодатним ґрунтом для впливу інформації, що створює позитивне ставлення молоді до наркотиків.
V .Узагальнення. систематизація й контроль знань і вмінь студентів
Критерії оцінювання знань студентів
Дати відповіді на питання:
1. Охарактеризуйте жири та білки, як компоненти їжі.
2. Яке значення мають вуглевод та вітаміни у харчуванні людини?
3.Яка роль жирів, білків, вуглеводів та вітамінів в організмі людини?
4.Що називають синтетичними лікарськими препаратами?
5.Який шкідливий вплив вживання алкоголю, наркотиків, тютюнопаління на організм людини?
Підведення підсумків заняття
На основі отриманих знань студенти роблять відповідні висновки.
VI. Повідомлення домашнього завдання
Вивчити (3) с. 60 – 64 підручника, конспект заняття.
Рисунок «вітаміни у продуктах харчування»
